Слова крізь душу — Залиш позаду

Залиш позаду зневіру та страх, і дихай знову на повні груди.
Хай вітер свободи розвіє той прах,
Що сипали в душу байдужі люди.
Хай більше минуле не має влади,
І вщухне відгомін давніх ран.
Хай зникне все те, що було лиш заради чужих надій,
Міркувань і оман.
Усе, що було, не керує пульсом,
І більше не тремтить твоя рука, коли йдеш ти власним курсом.
То тане, мов туман, твоя жура.
Коли минуле більше не тримає,
Ти робиш крок упроти стір без примар.
А серце нові двері відчиняє для щирості, без зайвих драм.
Пробач і відпусти не для них, а для себе.
Хай зникне спомин чужих провин.
Ніяких вибачень більше не треба,
Досить змарнованих брехнею хвилин.
Пробач не тому, що вони заслужили,
А щоб не тягти крізь роки цей тягар.
Бо в серці, де рани нарешті зажили,
Світло виводить спокій за хмар.
Усе, що було, не керує пульсом,
І більше не тремтить твоя рука, коли йдеш ти власним курсом.
То тане, мов туман, твоя жура.
Коли минуле більше не тримає,
Ти робиш крок упроти стір без примар.
А серце нові двері відчиняє для щирості, без зайвих драм.
Залиш позаду зневіру та страх, і дихай знову на повні груди.
Хай вітер свободи розвіє той прах,
Що сипали в рани байдужі люди.
Усе, що було, не керує пульсом,
І більше не тремтить твоя рука, коли йдеш ти власним курсом.
То тане, мов туман, твоя жура.
Коли минуле більше не тримає,
Ти робиш крок упроти стір без примар.
А серце нові двері відчиняє для щирості, без зайвих драм.