Безліч голосів — Хочу тиші

М-м, хочу дижія.
Десь там до війни.
Де тривоги нервуть небо.
Де пісні сумні у клубах.
Де на збордику в грозівках.
Де ще погляд той наївний.
Де леже футбольна форма.
Хочу тиші я.
Де взі завжди були поруч.
Де не знали слова «втрата».
Щоб без доздів за загиблих.
Щоб без сліз і тихих пауз.
Щоб не знились більше втрати.
Без прощальних цих обіймів.
Щоб живі були.
Всі, кого немає.
Хочу дижія.
Щоби друзі всі.
За одним столом.
Щоби рідні теж.
Всі зі мною тут.
Щоб усі були.
Досить просто, щоб були.
Хочу тиші я.
Десь там до війни.
Щоб одним дзвінком.
Всіх зібрати тут.
Десь на жажлики.
Та в футбол пограти.
Щоби їхні номера.
З телефонів не видаляти.
Хочу дижія.
Де війни немає.
Де слова не ріжуть душу.
Де не треба бути сильним.
Де не боляче згадати.
Розкажіть мені.
Як той час нам повернути.
Як не втратити ще більше.
Розкажіть всім нам.
Як їх повернути.
Як це все забути.
Як нам жити далі.
Не кажіть мені.
Що потрібно жити далі.
Час ці рани не загоїть.
Я живу, я тут.
Але їх вже тут немає.
Їх вже тут зі мною немає.
Їх не повернути.
Поки буде серце битись.
Буду пам'ятати.
Кожен голос, кожен погляд.
Буду пам'ятати.
Весь той час, що були разом.
Буду пам'ятати.