Matvik — Та ну його, брат

Ммм, да ну його, брат.
Е-е.
Да ну його, брат.
Да, да ну його, брат.
Хай з обіминає, хто був не з нами, нас не доганяє.
Ми не святі, а ми звої, нам би день без крику й без брехні.
Да ну його, брат, не тягни, старий, все, що нас давило,
Більше не бери.
Ми не просим зайвого, тільки рівний хід,
Щоб свої були поруч, оди, весь мій світ.
Вчора кидало то вліво, то вправо, хто сказав «та гінь»,
Це не твоя справа.
Я мовчав, бо не мав що доказати, хай говорять ті,
Хто любить мовчати.
Куртка на плечах, в кишені дрібняки, ми були без плану,
Але не чужаки.
Нас життя крутило, там ми не лягли, де було по-чесному,
Там і ми були.
Не питай, де був я, був, як міг,
Не суди мене за пару кривих доріг.
Я не герой, не шукай кіно, просто хочу,
Щоб своїм було тепло.
Дай мені хвилину, я вдихну, все, що було зайве, відпущу.
Не тримай мене, коли лечу, я своє дотисну, поки мовчу.
Да ну його, брат, хай з обіминає, хто був не з нами,
Нас не доганяє.
Ми не святі, а ми звої, нам би день без крику й без брехні.
Да ну його, брат, не тягни, старий, все, що нас давило,
Більше не бери.
Ми не просим зайвого, тільки рівний хід,
Щоб свої були поруч, оди, весь мій світ.
Я, я не лізу в чужі столи і справи,
Маю свій шматок і своє право.
Нас учили мовчки ковтати пила, ми вивезли, брат,
Скільки стало сил.
Хтось шукає славу, хтось шукає шанс, я шукаю спокій,
Де тримаю баланс.
Де не треба грати, ніби все окей,
Де свої без пафосу й без ролі.
Я не хочу казок про легкий підйом,
Хочу чесний день і нормальний сон.
Хочу менше шуму і більше свого,
Щоб не губитись мені серед чужого.
Да ну його, брат.
Да ну його, брат.
Да ну його, брат, хай з обіминає, хто був не з нами,
Нас не доганяє.
Ми не святі, а ми звої, нам би день без крику й без брехні.
Да ну його, брат, не тягни, старий, все, що нас давило,
Більше не бери.
Ми не просим зайвого, тільки рівний хід,
Щоб свої були поруч, оди, весь мій світ.