Matlak — Архів

Ранок.
На місто лягає сірий серпанок, дзеркало вранці,
Один на один.
Ти один з тисяч, ти лише тінь,
Трамваї везуть заціпенілих нас.
Кожен маршрут забирає час, місто завмерло у дивному сні,
І кожен із нас був народжений не для війни.
Народжений не для війни.
Народжений не для війни.
Ніч.
Холод лягає на втому обличч, чорна пітьма нам диха в лице.
Кожен залізом замкнувся в кільце, пала горизонти,
Плавляться сни, і з тріском ламаються власні світи.
Тиші немає, немає мрій, вже майже забув,
Що народжений не для війни.
Народжений не для війни.
Народжений не для війни.
Площа.
Дощ осідає на комір плаща, місто мовчить, опустивши очі.
Стіни шепочуть слова пророчі,
У рамці напишуть: «Закінчив ліцей,
Був чуйний і добрий до інших людей».
Рядки ці залишать на чорній стіні та знов не напишуть: «Народжений не для війни».
Народжений не для війни.
Народжений не для війни.
Народжений не для війни.
Народжений не для війни.
Народжений не для війни.