Black Barny — Вулиці

Тут зига з музурами йдуть нас шукать.
Папа!
Біди з дня, паска, бетон і метал, хтось тихо шепоче: «Сашко,
Це фінал».
Ми швидко тікаємо, не дивлячись прямо, а вони, блять,
Біжуть за нами упрямо.
Фари у двір, і темрява рветься, хтось не дивиться,
Хтось же здається.
Руки до стіни, холодний контакт,
Тут кожен момент — це жорсткий факт.
Не треба імен,
Тут ролі прості: біжать ті у формі та зносять стовби.
Місто мовчить, але знає все: хто сьогодні вдома,
Хто не буде.
Фари у двір, ДЦК та МНД,
Ти тільки вийшов — за тобою вже прийшли.
Місто не спить, воно все пам'ятає: хто був сьогодні,
А хто зникає.
Фари у двір, і серце в кулак, тут не питають, хто правий,
Хто як.
І навіть якщо в тебе є просто бронь, їм похуй на все,
Зламають лодонь.
Двері відчинені, але не втечеш,
Тут якщо попав — просто так не пройдеш.
Хлопці в дверях, і видно страх,
Як кров наливається в їхніх очах.
В очах!
Крок за спиною і дихання в такт,
Тут кожен рух — це ризик і факт.
Очі в підлогу, щоб не спалить, бо зайвий погляд може вбить.
Місто, як клітка без зайвих прикрас, сьогодні не ти,
Але може вже час.
І кожен тут знає цей темний розклад,
Як швидко міняється твій результат.
Ти вийшов за хлібом та вже їдеш по трасі, з побитим лицем,
І міряєш казки.
Ти їдеш і думаєш: «Їбав я той хліб,
Коли я наважився його купить».
Фари у двір, ДЦК та МНД,
Ти тільки вийшов — за тобою вже прийшли.
Місто не спить, воно все пам'ятає: хто був сьогодні,
А хто зникає.
Фари у двір, і серце в кулак, тут не питають, хто правий,
Хто як.
І навіть якщо в тебе є просто бронь, їм похуй на все,
Зламають лодонь.