Гектор — Подивися в мої очі

Дощик, дощик, лийся дужче в мий образи і печаль.
Хай любов стає квітуча, хай тікає чорна даль.
Крутить вітер, дощ співає, ніч тримає свій покров.
Світ такого ще не знає, як горить наша любов.
Я малюю наше щастя на запіднілім вікні.
Там зоря, що не погасне, і козаченько прийде хомені.
Подивися в мої очі, там горить святий вогонь.
Він дорожчий серед ночі всіх палаців і корон.
Дощик, дощик, дрібненький, знов затихне до зарі.
Тільки милий мій, рідненький, буде ждати у дворі.
Тучі небом пропливають, грім лунає в далині.
А великі сині очі усміхаються мені.
Я малюю наше щастя на запіднілім вікні.
Там зоря, що не погасне, і козаченько прийде хомені.
Подивися в мої очі, там горить святий вогонь.
Він дорожчий серед ночі всіх палаців і корон.
Ой, ти ночка, темна ночка, заховай нас від людей.
Хай капотить дощ і стріхи для закоханих очей.
Вийди, місяцю, за хмари, освіти коханому путь.
Бо дрібні краплі дощові уже тугу в серце ллють.
Я малюю наше щастя на запіднілім вікні.
Там зоря, що не погасне, і козаченько прийде хомені.
Подивися в мої очі, там горить святий вогонь.
Він дорожчий серед ночі всіх палаців і корон.