Віолета Кравченко — Ти будеш моя

Вони мовили допізно працювати
Вона і він між звітів і листів
Під вечір тіло прагнуло кохати
Він весь кипів
Вже дебети і кредити зливали
Від кави серце рвалося з рудей
Були часи, коли йому здавалось, він
Прометей
Загудив обмеження і рамки
На самоті, що вночі помирав