Безліч голосів — Серце дівоче

Не питайте її, чому очі так плачуть.
Не питайте за те, що ще й досі болить.
Її серце дівоче вже кохання не хоче,
Бо душу блюють довбойоби узі.
Вона вірила в зиму і з душею тонула у очах,
Що вже не побачать її.
Чомусь склалося так, що її ображали всі,
Хто був понад все у житті.
Її серце розбили об фундамент будинку,
У якого зривало ще дах по весні.
Її мрії зламали, розбили, втоптали,
Розтерли всю довіру в людей, зруйнували ущент.
Вона знову себе по частинах збирає,
Вже не хоче чекати повідомлень до ранку і світанків в обіймах.
Не потрібні вже її.
Її ніжністю вбили ті, кому довіряла, ті,
Кому віддавала все тепло, що в душі.
Її очі горіли, про кохання кричали,
І тепер її погляд став холодний до всіх.
Не питайте її, чому очі так плачуть.
Не питайте за те, що ще й досі болить.
Її серце дівоче вже кохання не хоче,
Бо душу блюють довбойоби усі.
Вона знову себе по частинах збирає, її мрії зламали,
Розбили, розтерли.
Вона вірила всім і з душею тонула,
І тепер її погляд став холодний до всіх.