SHUMEN — Тисяча поглядів

Тисяча побачень, ха, недописані листи.
В голові бардак, але я далі на мостах пустих.
Дай мені причину не летіти вниз по трасі.
Ми росли не в казці, ми росли на контрасті.
Три тисячі присідань, мимо всіх чемпіонів.
Тут половина в залі чисто грає у законних.
Золоті медалі, брато, блиск на камеру.
Ми пахали ночами, поки ті міняли аватарки.
Засідали в седані, дим літав під стелю.
На задньому сидінні будували паралелі.
Хтось хотів мільйони, хтось хотів просто звалити.
А я хотів музоном ці райони підпалити.
І ми валим по району, голосно, грубо.
Молодість в колонках, бас качає клуби.
Вчора без копійки, нині повні рухи.
Якщо падать, то красиво, щоб запам'ятали люди.
І ми валим по району, фари ріжуть темінь.
Хтось міняє душу, хтось міняє гроші в темі.
Я не вірю словам, тільки тим, хто поруч був.
Коли місто засинало під сирени і під шум.
Мама казала сину: «Обережно з людьми».
Бо тут посмішка дешева, а ножі дорогі.
Ті би глеїть бонти, ніби золотом шиті.
А самі в орендованих кросах і кредитах по вухах.
Твори пам'ятають кожен наш маршрут.
Як тягнули звук у багажнику на весь круг.
Хтось під сіткою на спорті, хтось у формі на нулі.
Хтось по барах до ранку, хтось по тривозі вночі.
А ми далі на стилі, хоч життя як наждак.
Тут любов як бензин: або тягне, або в прах.
Я кидаю ті рядки, ніби іскри по району.
Щоб малий на балконі теж повірив у дорогу.
І ми валим по району, голосно, грубо.
Молодість в колонках, бас качає клуби.
Вчора без копійки, нині повні рухи.
Якщо падать, то красиво, щоб запам'ятали люди.
І ми валим по району, ніч не гасить нерви.
Тут або до кінця, або навіть не почнеш перший.
Ми залишим цей шум у бетонних кварталах.
Щоб наш голос лунав, навіть коли нас не стане.