Ikigai — Качєлі

Тобі любові не потрібно, тобі потрібна тільки мука,
Бо тільки так ти відчуваєш, коли між нами є розлука.
Я знаю, знаю справу батьку, бо він не дав тобі любові.
Тепер я щиро розриваю всі наслідки твоєї болі.
Твоя любов — це не статичне, сьогодні все ти віддаєш,
А потім знову все забрала, а потім знов кудись летиш.
Та це мене не налякає, у мене взявся інтерес,
Я витягну тебе із прірви і підніму прям до небес.
Я повівся на качелі, мені нравилось тоді,
Як я вибивав ці двері, щоб принести щось тобі.
І чим важче було поряд, тим сильніше я горів.
Я любов шукав у бурях, бо по-іншому не вмів.
Сьогодні наймиліша квітка, а завтра знову чортеня.
Я віддаю тобі свій спокій в замін на інтерес життя.
Ми підхопили двоє пилю, яких ще з роду не було.
Один дошдоб такий, так палко у нас горить в обох нутро.
Нам більше і нічо не треба, ми просто можем бути тут.
Коли ми вдвох навпроти неба, емоції нас розірвуть.
Я повівся на качелі, мені нравилось тоді,
Як я вибивав ці двері, щоб принести щось тобі.
І чим важче було поряд, тим сильніше я горів.
Я любов шукав у бурях, бо по-іншому не вмів.
Я повівся на качелі, мені нравилось тоді,
Як я вибивав ці двері, щоб принести щось тобі.
І чим важче було поряд, тим сильніше я горів.
Я любов шукав у бурях, бо по-іншому не вмів.