Марія Бурмака — Мова кольорова

Мо рідна, слово рідне, хто вас забуває?
Той у грудях не серденько, а лиш камінь має.
Мова наша мова, мова кольорова.
До душі торкається кожне рідне слово.
Зелений листочок,
Крапля на долоньці.
Ніжна ніби квіточка золота, як сонце.
Як ту мову можна забути, котрою
Учила всіх нас ненька говорити?
Ненька наша мила мово наша мова.