Нікіта Кісельов — Біт трембіт

Осінь за листопадила, у душі задушило.
Ти кохання не зрадила, ти його загубила.
Те, що серцем я вимріяв, зберегти, не змогла ти.
Журавлиному вирію віддала на крилята.
А я поклав своє кохання на вівтар,
І його благословив небесний цар.
А ти любов мою розбила, мов кришталь,
І за тим тобі ще сталося не жаль.
А я поклав своє кохання на вівтар,
І його благословив небесний цар.
А ти любов мою розбила, мов кришталь,
І за тим тобі ще сталося не жаль.
Були ночі вінчальними, птаха щастя кружляла.
Та з гіркими печалями нас журба повінчала.
Не все вишнього волею, а твоїм небажанням.
Не зустрілися з долею, розминулись коханням.
А я поклав своє кохання на вівтар,
І його благословив небесний цар.
А ти любов мою розбила, мов кришталь,
І за тим тобі ще сталося не жаль.
А я поклав своє кохання на вівтар,
І його благословив небесний цар.
А ти любов мою розбила, мов кришталь,
І за тим тобі ще сталося не жаль.
Не все вишнього волею, а твоїм небажанням.
Не зустрілися з долею, розминулись коханням.
А я поклав своє кохання на вівтар,
І його благословив небесний цар.
А ти любов мою розбила, мов кришталь,
І за тим тобі ще сталося не жаль.
А я поклав своє кохання на вівтар,
І його благословив небесний цар.
А ти любов мою розбила, мов кришталь,
І за тим тобі ще сталося не жаль.
Ой, грали у біт, звуки трембіт.
Здавалось, що в нас під ногами весь світ.