Ne Tvoya Mriya — Блукає Осінь

Блукає осінь поміж нами
в багрянім золоті саді.
І вітер тихими руками
торкнувся пожовтілих днів.
А небо, синє, наче очі,
дивилось мовчки з висоти.
І листя падало щоночі,
немов прощалося з весни.
І десь далеко вітер грає.
Уже холоне тиха даль.