Сан Саныч — Немов птах у лютій пастці

Побачив я вночі Твої яскраві очі,
Твій погляд назавжди мене зачарував.
Що коїться зі мною, тепер не розумію,
Раніше почуттів таких не відчував.
Назустріч ти мені йшла по нічному парку,
Яскраві ліхтарі освітлювали шлях.
Подумати не міг, що я таку зустріну, яка одна така,
І та лише у снах.
А ти така, що навіть слів не підібрати, а може відьма ти.
Ай-яй-яй-яй, попав в полон, тремтить у серці.
Немов птах у лютій пастці, та ваблять знову твої очі,
Наче сон.
Не можу я тепер вночі спокійно спати,
Твій образ назавжди панує у думках.
Та звідки ж ти така, яскрава та красива, я у полоні мрій,
А ти в моїх думках.
Шкодую, що з тобою не зміг заговорити,
Я вперше у житті ледь стояв на ногах.
Чаклунство це чи що, скажи, тебе благаю,
Чи встою вдругий раз я на своїх ногах.
А ти така, що навіть слів не підібрати, а може відьма ти.
Ай-яй-яй-яй, попав в полон, тремтить у серці.
Немов птах у лютій пастці, ваблять знову твої очі, наче сон.
Я більш не можу так постійно далі жити,
Ходжу я парком кожен вечір та вночі.
Що робити далі, я не розумію, надворі осінь,
Та починаються дощі.
І кожен день так тільки гірше, все і гірше, надія втрачена,
Та шансів вже немає.
Їхав парком, і тебе крізь дощ побачив, і знов те саме,
Та знову кругом голова.
А ти така, що навіть слів не підібрати, а може відьма ти.
Ай-яй-яй-яй, попав в полон, тремтить у серці.
Немов птах у лютій пастці, та ваблять знову твої очі,
Наче сон.
Стояла ти, дивившись вдаль, під парасолькою, а я,
Мов п'яний, все всередині тремтить.
Набрався сил, та підійшов, і ось ми разом, душа радіє,
Серце більше не тремтить.
А ти така, що навіть слів не підібрати, а може відьма ти.
Ай-яй-яй-яй, попав в полон, тремтить у серці.
Немов птах у лютій пастці, та ваблять знову твої очі,
Наче сон.