Віолета — А Що Тепер

А вже минуло пів життя.
І заплилася у волосся сибина
Зносили ми своє взуття, я досі ще один, а ти, ти не одна
Чому ж ти пишеш уночі
Для чого душу дориваєш ти мою
Ти віддала мені ключі
Ти йшла, а я кричав без слів «люблю» люблю
А що тепер
Як нам із попелу зліпити нас в очах озер
Тебе шукаю, щоб спинити час