Василь Мельникович "Гуцул-Хуліган" — Петрос говерлу

Петрос Говерлу так сильно любив,
Вітром щоночі Едельвейси носив.
Та не судилось бути в єдино,
Бо сонце б закрили тілами своїми.
Тебе, тебе, тебе одну, тебе, тебе, тебе одну,
Тебе одну я цілий вік чекаю.
Тебе, тебе, тебе одну, тебе, тебе, тебе одну,
Тебе одну я поміж гір шукаю.
Тобі, тобі, тобі одній, тобі, тобі, тобі одній,
Тобі одній я зорі покликаю.
Тобі, тобі, тобі одній, тобі, тобі, тобі одній,
Тобі одній я скажу, що кохаю.
Петрос Говерлу так сильно любив,
Вітром щоночі Едельвейси носив.
Та не судилось бути в єдино,
Бо сонце б закрили тілами своїми.
Тіло до тіла ми так горіли, губи кусали, ніби здуріли.
Ти цілувала, і я цілував, ти щось казала, і я щось казав.
Тіло до тіла ми так горіли, губи кусали, ніби здуріли.
Ти цілувала, і я цілував, ти щось казала, а я промовчав.
И день, два, три, четыре.
Палюче сонце нас не роз'єднає.
Палає щось між нами, ой, палає.
Навіщо ти мене причарувала?
Скажи, кажи, кажи мені, скажи, кажи, кажи мені.
Скажи мені, чи будеш моя пара.
Петрос Говерлу так сильно любив,
Вітром щоночі Едельвейси носив.
Та не судилось бути в єдино,
Бо сонце б закрили тілами своїми.
Тіло до тіла ми так горіли, губи кусали, ніби здуріли.
Ти цілувала, і я цілував, ти щось казала, і я щось казав.
Тіло до тіла ми так горіли, губи кусали, ніби здуріли.
Ти цілувала, і я цілував, ти щось казала.
Петрос Говерлу так сильно любив,
Вітром щоночі Едельвейси носив.
Та не судилось бути в єдино,
Бо сонце б закрили тілами своїми.
Тіло до тіла ми так горіли, губи кусали, ніби здуріли.
Ти цілувала, і я цілував, ти щось казала, і я щось казав.
Тіло до тіла ми так горіли, губи кусали, ніби здуріли.
Ти цілувала, і я цілував, ти щось казала, а я промовчав.