Василь Мельникович "Гуцул-Хуліган" — Яблуня червона

Анимуль!
Добрий вечір!
Ми двоє сиділи, зірки рахували, на лавці писали слова.
Втекла вже остання від нас електричка, лишаєшся у мене,
Мала.
А трави буяли, і яблуні пахли, сховала нас ніч від усіх.
І ти розділила на двох одне яблуко,
А ябко на двох — то не гріх.
А яблуня червона цвітом буяла, мені долюбити тебе не давала.
Мокрі обої, стомлені криком,
В спекотні ночі з балконом відкритим.
А яблуня червона цвітом буяла, мені долюбити тебе не давала.
Мокрі обої, стомлені криком,
В спекотні ночі з балконом відкритим.
Зірки рахували, і разом збирали солодкий нектар на губах.
Ти руки стискала, і дим випускала, бриніла сльоза на очах.
А яблуні пахли, і трави буяли, сховала нас ніч від усіх.
Ти знов розділила на двох одне яблуко,
А ябко на двох — то не гріх.
А яблуня червона цвітом буяла, мені долюбити тебе не давала.
Мокрі обої, стомлені криком,
В спекотні ночі з балконом відкритим.
А яблуня червона цвітом буяла, мені долюбити тебе не давала.
Мокрі обої, стомлені криком,
В спекотні ночі з балконом відкритим.
А яблуня червона цвітом буяла, мені долюбити тебе не давала.
Мокрі обої, стомлені криком,
В спекотні ночі з балконом відкритим.
А яблуня червона цвітом буяла, мені долюбити тебе не давала.
Мокрі обої, стомлені криком,
В спекотні ночі з балконом відкритим.