Карпатський груз — Дика

Моя дика Олександра, моя дика Олександра, ніч моя примарна.
Зводила з розуму, мов хвиля океану,
Та я лежав поруч — навіть проти плану.
Моя дика Олександра, моя дика Олександра, ніч моя примарна.
Зводила з розуму, мов хвиля океану,
Та я лежав поруч — навіть проти плану.
Говорили про тебе ті, хто не знав любові,
Та ти приходила усний серед нічної повні.
Серед тисяч облич я впізнавав лиш одну,
Що могла запалити в душі мою весну.
Час летів табунами крізь міста і вокзали,
Ми так багато втрачали, але себе не зраджували.
І під вагою цих думок, під тиском чужих слів,
Ти малювала кольорами те, у що я вірив.
Ми поводились як діти, ніби світ наш на двох,
Не питали дозволу, брали від життя все й знов.
Я навряд чи зміг би витримати цей шлях один,
Тож сьогодні піднімаю келих за своїх і за тих.
If someone is afraid of the pain that life brings to you,
He greets you and tells you,
"Nice to meet you." And if someone is afraid of the pain that life brings to you,
He greets you and tells you,
"Nice to meet you." Моя дика дика дика дика дика дика дика дика дика я — бранець Олександри.
Моя дика дика дика дика дика дика дика дика і в полоні назавжди.
Моя дика дика дика дика дика дика дика я — бранець Олександри.
Моя дика дика дика дика дика дика і в полоні назавжди.
Лева чичу темряви, ніч повільно догора.
Ми руйнували сотні стін, щоб будувати знов мости.
Хто, як не ти, поверне мене назад,
Коли навколо тільки попіл і холодний листопад?
Дозволь мені сховатись у теплі твоїх долонь, там,
Де не дістає тривога і не згасає вогонь.
Ти проникаєш у думки, мов світло крізь вікно, і все,
Що було складним, стає простим давно.
Розігнались люди, погасли вулиці й двори,
Та я шукаю тебе серед цієї тиші згори.
Постань переді мною, ніби сонце ради мли,
І проведи зі мною ніч до самої зорі.
Я — бранець Олександри.
And if someone is afraid of the pain that life brings to you,
He greets you and tells you,
"Nice to meet you." And if someone is afraid of the pain that life brings to you,
He greets you and tells you,
"Nice to meet you." Моя дика Олександра,
Моя дика Олександра, ніч моя примарна.
Зводила з розуму, мов хвиля океану,
Та я лежав поруч — навіть проти плану.
Моя дика Олександра, моя дика Олександра, ніч моя примарна.
Зводила з розуму, мов хвиля океану,
Та я лежав поруч — навіть проти плану.