Гектор — Полетіли лебеді в Бахмут

Сльози на уламках, дитячий плач в селі.
Білі страх здружились, бродять по землі.
Дахи стали попелом, вікна наче в нікуди.
Пил тут замість вулиць, до нас прийшла війна.
Дрон завис над дахом, що забув він там.
Страшно стало, в небі смерть спустилась к нам.
Люди, що творіте, хто вас цьому вчив?
Навіщо брат на брата, що ти там ділив?
Геть війну, геть біду!
Навіщо нам братів убивать?
Що творите, люди, як в бреду?
Дайте птахам в небі політать!
Полетіли лебеді в Бахмут, залетіли в Гостомель, в Херсон.
Пролетіли Харків і Бучу.
Міст адже немає, лякає в небі дрон.
Немає села, шрам на випаленій землі.
Дрони копирсаються в небі, в півтемні.
Діти запитають: «Де лебеді,
Скажіть нам?» Під небом блакитним смерть гуляє там.
Лебеді кружляють, видно, чекають відповідь.
Їм для життя потрібне небо, жили мирно багато літ.
Білим крилам страшно в димі, в кіптяві доріг.
Птахам де знайти спокій, шляхи так далекі?
Геть війну, геть біду!
Навіщо нам братів убивать?
Що творите, люди, як у бреду?
Дайте птахам в небі політать!
Полетіли лебеді в Бахмут, залетіли в Гостомель, в Херсон.
Пролетіли Харків і Бучу.
Міст адже немає, лякає в небі дрон.
В Бучі тінь на стінах, в Херсоні горя слід.
І у вікні проступає непрожитий світанок.
В очах застигли сльози, серце стиснув біль.
Краще лебідь в небі, а не залізний дрон.
З поля тягне гаром, лякає тиша.
Мати біля дверей, а за нею країна.
Син мовчить, не потрібна йому війна.
Порятунку немає, смерть одна видна.
Геть війну, геть біду!
Навіщо нам братів убивать?
Що творите, люди, як в бреду?
Дайте птахам в небі політати!
Полетіли лебеді в Бахмут, залетіли в Гостомель, в Херсон.
Пролетіли Харків і Бучу.
Міст адже немає, лякає в небі дрон.
Міста в вогні, попіл вам не приховати.
Жахи бомбардувань нам не забути.
На чужій біді не пізнати добра.
Над країною крила розкинула біда.
Зберемо уламки, відбудуємо міста.
Стане небо чистим вдаль, піде біда.
І над кожним домом проллється тиша.
Навіщо, скажи, війна?
Нам життя дане одне.
Полетіли лебеді в Бахмут, залетіли в Гостомель, в Херсон.
Пролетіли Харків і Бучу.
Міст адже немає, лякає в небі дрон.
Геть війну, геть біду!
Навіщо нам братів убивать?
Що творите, люди, як в бреду?
Дайте птахам в небі політати!
Сльози на уламках, дитячий плач в селі.
Білі страх здружились, бродять по землі.