Кошик Добра — Ленінградську

Нахлинули спогади зранку раненько
І серце забилося так солоденько
Згадала, як дівкою була колись
Як очі блищали, кучері вились
Плювала я в ту ш*л*н*н* грацьку, як в казку
І вій, злипались густу чорну маску
Від прелесті лаку стояв міцно чуб
І ноги самі вже неслися у клуб
Так, куди ж воно ділося, де справжнє життя
Де кохали до сліз без жалю й вороття