ANDREY — ОднаКалина

Сумно, сумно, десь гримить,
Чорний дим над полем — світанок плаче.
Та крізь попіл проростала
Незламна калина і вірить у життя.
Мати сина вигляда, свічка не згасає,
Доки є надія,
А солдат крізь біль і вогонь береже
Дорогу, щоб вернутись додому.
Хай лунає пісня знов крізь сирі бурі,
Не здолати нам оркам,