EUGENY MANYAHIN — Тривала втома поколінь

Прийде нам мирний день колись.
Ми стали тихими,
Як зорі, що світять крізь густий туман.
В цьому нескінченному коридорі
Ми самі лічимо свій обман.
Не треба зім все відчули.
Навчились дихати в пітьмі,
Переросли все, що минуло,
Залишившись собі людьми.
Ти пам’ятаєш, як здавалось,